ФК"Сокiл" Фитькiв

Ігрова оцінка матчу юнацьких складів

«Сокіл» (Фитьків) – «Смерічка» (Лоїва)

Станом на четвертий тур чемпіонату тренерський склад юнацької команди остаточно визначився зі списком залучуваних гравців до заявочного списку на матч (18 футболістів). Крім того, переважно визначились зі списком гравців основи і заміни (14-15 гравців). Зазначу, що це є значний результат для формування тактико-технічного потенціалу на сезон для адміністрації команди. Тепер ми можемо акцентувати увагу на позиційній конкуренції і вибирати стартовий склад та заміну під окремо взятого суперника на основі наявної про нього інформації. Як, скажімо, склалося в поєдинку зі «Смерічкою» з Лоїви.

Інформація про суперника свідчила про наявність 3-4 креативних гравців суперника, котрі вимагали особливої уваги і схильність лоївських гравців до силової гри. Крім того, гості не надто переймаються фланговими проходами, а тому цей тактичний прийом можна використати проти них, активно залучаючи крайніх півзахисників. Цим і продиктований стартовий склад.

Місце в воротах зайняв Василь Максімко – досвідчений воротар, однак, як і в попередніх матчах Василь ще не надто впевнено почуває себе «на виходах». Щоправда, в звітному поєдинку він вже набагато краще виконує цей технічний ресурс воротаря. Крім того, залишає бажати кращого і вербальна складова роботи воротаря з боку Василя Максімка. Я маю на увазі, ще низький рівень керування Василем захисниками в ігрових ситуаціях біля власних воріт. Це пояснюється концентрацією уваги Василя на власне м’ячі, а захисники займають позиції на власний розсуд. Ніби й не так все погано, але тут багато залежить від майстерності захисника і воротар вже не контролює ситуацію на 100%...думаю з досвідом це прийде. Принаймні, я впевнений у воротарському майбутньому Василя в складі дорослої команди років через 2-3, якщо Василь цього захоче.

Четвірка захисників – стабільна: задній – Юрій Балабан, правий – Степан Попович, лівий – Ростислав Сагайда, передній – Мирон Дутчак. Хлопці загалом зіграні між собою, хоча помилок ще дуже багато, переважно по причині неякісної концентрації на матч (переважання особистих рис характеру і амбіцій над налаштуванням на гру). Слід радше відмітити ситуативну розконцентрованість, ніж систематичне порушення ігрової дисципліни. Наприклад, бачимо чітко проведений перший тайм, і провал на початку другого тайму за рахунку 3:0. В результаті другий тайм – 2:2. Хлопці надто перейнялися атакувальними діями і залишили без нагляду саме бомбардирів суперника. Не підстрахували Михайла Балабана (другий гол в наші ворота). Юрій Балабан продемонстрував пристойний і надійний футбол на останній лінії, страхував крайніх захисників. Претензій до нього майже немає, як і до лівого захисника Ростислава Сагайди – юнак продемонстрував серйозний рівень налаштування на гру і діяв загалом надійно, використовуючи ігрові навики і фізичні дані. Претензії є до Мирона Дутчака. Мирон не завжди встигав за нападниками на початковому етапі розвитку їхнього дриблінгу, думаю це прийде з досвідом, адже звітний матч був лишень четвертим офіційним в його кар’єрі гравця. Позитивно відзначити прагнення Мирона до взаємодії з центральними півзахисниками під час атаки, що свідчить про появу футбольного мислення у молодого гравця. Враховуючи вміння Мирона ще й використовувати власні фізичні дані, вважаю його виступ у неділю доволі вдалим. Більші претензії є до Степана Поповича. Здібний гравець всіляко намагається продемонструвати свій технічний потенціал (з «технікою» у Степана повний порядок…ніхто й не сміє сумніватися), але позиція правого захисника дуже відповідальна і частенько Степан втрачає м’яч, створюючи небезпеку біля власних воріт. В звітному поєдинку ситуація повторювалась до тих пір, доки капітан команди не попросив Степана замінити…лиш тоді Степан схаменувся…при рахунку 3:2 – саме вчасно.

На середню лінію в даному матчі була велика надія, адже проаналізувавши наявну інформацію про суперника була потреба в чіткій взаємодії двох центральний хавів з крайніми. Михайло Балабан і Андрій Дутчак безсумнівно ідеально зіграні між собою. Крім того, Андрій – дуже хороший у відборі і силовій грі, він рідко віддає м’яч просто так. Михайло – технічний, швидкий і грає «з двох ніг». Крайні хави – Степан Гавриленко (правий) і Денис Середюк (лівий) – швидкі і технічні отримали установку грати на швидкості в 1-2 дотики на нападників. До слова сказати, Денис на тренуванні готувався саме на дану позицію і відпрацьовував пас лівою ногою. Середня загалом відпрацювала непогано і виправдала сподівання, хоча ще бажано якоїсь більшої насиченості «центрального пасу».

Напад команди – Дереш Василь і Дмитрук Мар’ян – злагоджена пара бомбардирів. Мар’ян – хороший і в центрі поля і голи забиває стабільно. Цінним є здатність хлопця знайти потрібну позицію в завершальній стадії атаки. Зрештою, Дереш не надто часто віддає передачі Мар’яну, тому приходиться завжди бути на вільному місці, щоб у потрібний момент добавити у ворота… Мар’ян з цим наразі справляється. Стосовно Дереша…справа темна. Той обсяг роботи, котрий виконує Василь на полі чи не найбільший за інших гравців, але чому збився приціл…незрозуміло. Однак, до честі Василя слід зазначити його самокритичність. Бачить хлопець, що не йде м’яч у ворота…він віддає й пас, і кутові філігранні подає. Тобто, Василь готовий робити все для позитивного результату, для команди. Мене влаштовує такий варіант!!!