ФК"Сокiл" Фитькiв

     Відколи  працюю в надвірнянському футболі, пізнаю різноманіття прикарпатського менталітету. Менталітету в розумінні стилю мислення окремих громад. Сюди входить, в першу чергу, рівень вихованості і релігійності, стиль спілкування і спосіб прийому гостей (в розумінні духовної відкритості людей, доброзичливості…). Кожна громада, безсумнівно, має власну специфіку. Але найчастіше буває, що коли до нас приїжджає гість, то ми принаймні намагаємось хоча б крайні негативні свої риси приховати (ну, щоб справити хоча б якесь позитивніше враження). Одначе є громади з характером надто прямолінійним…я б навіть сказав примітивним. В ситуації з Білими Ославами, думаю, у великій мірі це може залежати від географічного положення і віддаленості від центрів цивілізації. Не буду багато розписувати, тому що ті читачі, котрі будуть це читати і були хоча б раз в Ославах на футболі, мене чудово зрозуміють. Дикунство переважної більшості вболівальників чоловічої статі в Білих Ославах є вражаючим. Складається враження, що чоловіки в Білих Ославах страждають явним комплексом неповноцінності. Інакше чим пояснити, що в розмові вони в кожному реченні використовують назви окремих органів статевої сфери людини. При цьому спрямування специфічних словосполучень не має чіткого орієнтиру…об’єктом може бути і жінка з дитиною, і літня людина, і навіть той, хто стоїть поряд. Але найдивніше те, що вони щиро вважають, буцімто нічого дивного і страшного в цьому немає…все нормально. А коли робиш зауваження, то такий ославський християнин спрямовує тебе в напрямку тих же (їхніх улюблених) статевих органів. Я б і не сприймав то так близько до серця, якби не специфіка місця розташування ославського стадіону…а воно знаходиться на ЦЕРКОВНОМУ ПОДВІР’Ї. Я, перепрошую, і сам не святий у висловах буваю, але не до такої степені…коли старший чоловік (років під 60), сидячи НА СХОДАХ ЦЕРКВИ, вказує мені відомий напрям, куди б я мав піти (так, що це чути і в найближчих господах)…а біля нього сидять діти і ґазди з жінками!

Вразив ще один аспект «ославського примітивізму» – провокативна підступність. Воно (би…ло) тебе принижує, при цьому дивиться тобі в очі і посміхається, очікуючи на реакцію. Воно ж міряє людей своїми примітивними мірками і хоче спровокувати, а коли не отримує очікуваного результату, починає виявляти неандертальську лють, поливаючи тебе різноманітним словесним брудом…це навіть кумедно виглядає збоку…

Підсумовуючи, хочу порадити ославській  громаді:

1.     Вивчіть українську мову;

2.     Поверніться до Бога, не оскверняйте Святе місце;

3.     Оберніться до цивілізації – неандертальці вже всі вимерли…мабуть!!!

Переходячи безпосередньо до футболу, зазначу, що все вищесказане кидає тінь в першу чергу на ославських дітей і юнацтво, а окремим з них вже тепер соромно за своїх деяких односельців. Юнацька команда в Білих Ославах завжди була хороша і боєздатна. Це не дивно, адже й школа в Ославах втричі більша за фитьківську. Щоправда, стиль білоославського футболу також специфічний. Команда демонструє силовий і атлетичний футбол, насичений єдиноборствами, де часто гравці вдаються до жорсткої, а інколи і грубої гри. Гості ж приїхали в Білі Ослави без трьох основних гравців: Дутчака Андрія і Багрійчука Івана – центральні півзахисники і Дмитрука Мар’яна – одного з кращих бомбардирів району в поточному сезоні. Відсутнім був і основний задній захисник Юрій Балабан, котрий допомагав дорослій команді.

Склад команди гостей: Максімко Василь, Олійник Іван, Сагайда Ростислав, Нарожняк Іван (Ерстенюк Ростислав, 55), Дутчак Мирон, Середюк Денис, Гавриленко Степан, Балабан Ярослав (Бакота Іван, 23), Середюк Сергій, Дереш Василь, Приймак Степан.

       Відверто кажучи,  нічийний результат в юнацькому поєдинку команду гостей задовільнив би повністю. Але господарі поля явно налаштувались серйозно. До 17 хвилини на полі точилася рівна гра, але після того,  як до роботи взявся арбітр матчу Степан Іроденко з Назавизова, перевага перейшла на бік господарів. Штрафні призначались куди треба, а на 17 хвилині суддя поставив пенальті у ворота соколят за красиве падіння у штрафному майданчику. Його чітко реалізував Щерб’юк Юрій – 1:0. Наступна ж атака господарів завершилась красивим голом в стилі Вілліана або Давида Віл’ї, котрий забив Едуард Струк. Він пробив зліва з гострого кута обвідним закрученим ударом в дальню «дев’ятку» - 2:0.  Після цього гра суттєво вирівнялась, з 25 хвилини гості вже володіли ініціативою і на 27 хвилині відрив скорочується. Мирон Дутчак з власної половини поля подав штрафний на Дереша. Василь прийняв м’яч і пробив з розвороту…прямісінько у воротаря, котрий не втримав м’яч…а Іван Бакота, що за хвилину до цього вийшов на заміну, впевнено зіграв на випередження і добавив з 3 метрів – 2:1.  На 33 хвилині красива атака у виконанні ославський юнаків призвела до чергового відриву господарів в рахунку. Відзначились найкращі гравці матчу: Руслан Струк підхопив м’яч справа і, пройшовши 3-4 метра, філігранно подав у штрафну, де головою відзначився Роман Прокоп’юк – 3:1. Перша половина другого тайму також була рівна і за грою,  і за результатом. На 52 хвилині після розіграшу кутового за господарів забив Петро Оленчук, а на 53 хвилині пас Дереша справа замкнув у дальній кут Гавриленко Степан – 4:2. Рівна атлетична гра з перемінним успіхом тривала до кінця матчу, але на 70 хвилині неузгодженість в захисній ланці гостей призвела до гола Михайла Скуратівського, котрий проштовхнув м’яч з 5-6 метрів в кут воріт – 5:2. Відзначу у господарів Щерб’юка Юрія, Прокоп’юка Романа і, обов’язково ,майстра спорту України Руслана Струка – юнак приємно вражає.

Поєдинок дорослих складів, як і обіцяв, був напруженим і захопливим. Обидві команди ставлять перед собою конкретні завдання, тому, зрозуміло, поступатись ніхто не бажав. Якби не втручання арбітра матчу, поєдинок міг би бути цікавішим. Суддя матчу хвилювався за долю поєдинку (чи то за власну долю після матчу…це було дуже помітно зі сторони)  і не був зацікавлений в результативності, тому часто втручався. Думаю, правильно буде сказати, що на полі були рівні команди…і до 70 хвилини футбольне дійство було насичене атлетичною боротьбою з випадами контратак.  Але на 70 хвилині для всіх сталась неймовірна подія – гості забили гол. Дмитрук Мирон пасом врозріз переправляє м’яч в штрафну на Дмитра Дмитрука. Захисник обрізався і Дмитро, вийшовши сам на сам з воротарем, переправляє шкіряного в дальній кут – 0:1. Така подія прибила не стільки вболівальників господарів,  скільки арбітра матчу, котрий аж побілів (це також зі сторони було помітно).  Щоправда, п.Іроденку пощастило, що на 80 хвилині гравець господарів все ж упав нормально в карному майданчику…пенальті 100%...і Степан Іроденко трохи заспокоївся. Пенальті чітко виконав досвідчений Василь Івасишин – 1:1.

Насамкінець хочу висловити «ЩИРУ ПОДЯКУ» Федерації футболу району за кваліфікованого арбітра Степана Іроденка і за інспектора на центральному матчі туру!!!!!